Локалізація ELF-транзієнтів (гіперболічне пеленгування)

Щоб глобальне виявлення TLE (див. #67) мало практичну цінність, джерельний розряд треба не лише зловити, а й локалізувати. Головним методом є гіперболічне пеленгування за часами приходу (TOA — time of arrival): різниці часів, коли той самий Q-сплеск доходить до окремих станцій, визначають гіперболи, перетин яких визначає положення джерела. Це потребує точної синхронізації станцій за допомогою GPS (див. #67). Guha 2017

Альтернативою є одностанційні методи, які оцінюють джерело з єдиного місця вимірювання — наприклад, використанням хвильового імпедансу (відношення електричної та магнітної складових поля), з якого можна вивести напрямок та відстань до джерельного розряду. Ці методи менш точні за багатостанційне пеленгування, але не потребують мережі синхронізованих приймачів. Guha 2017

Тож локалізація ELF-транзієнтів замикає ланцюг кластера I: енергетичний позитивний розряд збуджує Q-сплеск та спрайт (див. #66), Q-сплеск через усю планету ловиться на рідкій мережі станцій (див. #67), а пеленгуванням за часами приходу визначається, де стався найсильніший розряд — і ймовірно, TLE.

*Файл кластера I — частина бази знань про резонанс Шумана.*