Магніторецепція та орієнтація тварин

Магніторецепція — здатність тварин відчувати магнітне поле й орієнтуватися за ним — є усталеним явищем (🔬). У перелітних птахів, морських черепах та інших видів задокументований магнітний компас; провідним поясненням є механізм радикальних пар у білку криптохромі в оці, можливо, магнетит у тканинах. Експериментально також задокументовано, що слабкі штучні ELF/RF-поля можуть порушувати пташиний магнітний компас — що показує, що біологічні системи, чутливі до слабких полів, справді існують.

Проте з цього не випливає, що орієнтацією тварин керує саме резонанс Шумана. Зв'язок магніторецепції конкретно з РШ є спекулятивним (🧪): це окрема гіпотеза, яку не можна вивести із загального існування магнітного чуття. Тому необхідно чітко відрізняти дві речі — добре задокументовану магніторецепцію як таку від набагато слабшої (і досі недоведеної) уяви про те, що її опосередковує чи використовує РШ.