Розвиток досліджень 1960–2000

Після експериментального підтвердження в 1960 році дослідження резонансу Шумана поступово розвинулося в самостійну галузь на межі геофізики, фізики атмосфери та вивчення блискавок. До його розвитку долучилася низка дослідників: Д. Д. Сентмен уклав класичні огляди й характеристики явища (див. Sentman 1995), А. П. Ніколаєнко та М. Хаякава розвивали теорію й спостереження, Г. Шаторі зосередилася на зв'язку резонансів із глобальною грозовою активністю, а Е. Р. Вільямс — на зв'язку між резонансами та температурою тропіків.

Ключовою віхою став 1992 рік, коли Е. Р. Вільямс показав, що інтенсивність резонансу Шумана тісно пов'язана з температурою тропічної тропосфери, і запропонував використовувати резонанс як глобальний тропічний термометр (global tropical thermometer). Williams 1992

Підсумкові знання цього періоду узагальнила монографія Ніколаєнка та Хаякави 2002 року, яка стала довідковою працею для всієї галузі. Nickolaenko Hayakawa 2002