Вінфрід Отто Шуман та відкриття резонансів (1952)

Вінфрід Отто Шуман (1888–1974), професор електрофізики Технічного університету Мюнхена (TU München), у 1952 році теоретично передбачив, що простір між провідною земною поверхнею та провідною іоносферою утворює порожнинний резонатор (хвилевід), у якому можуть підтримуватися стоячі електромагнітні хвилі наднизьких частот. Schumann 1952

Шуман вивів резонансну умову для порожнини Земля–іоносфера й отримав так за порядком величини правильні значення найнижчих мод. Його праця дала теоретичну рамку, яку через вісім років експериментально підтвердили (див. #12). Іменем Шумана нині позначають усе явище — глобальні електромагнітні резонанси порожнини Земля–іоносфера, збуджувані передусім грозовою активністю.

Студент Шумана Герберт Кеніг далі розвивав вимірювання й зафіксував, що найнижча (перша) мода перебуває близько до частоти ~7,8 Гц, тобто в діапазоні, близькому до альфа-ритму людського мозку. Ця близькість є історичним зауваженням, а не доказом будь-якого біологічного ефекту; питання можливого впливу на людину критично розбирає кластер M.