Ідеальна та реальна втратна порожнина — зсув частот

Ключова різниця між теорією та вимірюванням полягає у втратах. Ідеальна порожнина (досконалі провідники) дає моди ≈ 10,6; 18,4; 26,0; 33,5; 41,1 Гц. Реальна порожнина має іоносферу зі скінченною, змінною за висотою провідністю, тож електромагнітна енергія частково проникає у верхню межу й там втрачається. Ці втрати ефективно „збільшують“ порожнину та знижують резонансні частоти приблизно на 20–25 %.

Результатом є спостережувані частоти приблизно 7,83; 14,3; 20,8; 27,3; 33,8 Гц для перших п'яти мод Sentman 1995Nickolaenko Hayakawa 2002. Отже, зсув від ідеалу до реальності суттєвий — це не поправка другого порядку, а домінантний ефект, який відрізняє справжній планетарний резонанс від підручникового розрахунку.

Фізично зсув описують уведенням комплексної хвильової сталої: і частота, і загасання випливають із комплексного розв'язку, у якому дійсна частина визначає положення лінії, а уявна частина — її ширину (див. #19, #23). До того ж конкретні значення коливаються залежно від часу доби, сонячної активності та стану іоносфери.