Лоренцева форма ліній та модальні параметри

Окремий резонанс у спектрі потужності проявляється як лінія з лоренцевою (Лоренца) формою — симетричний пік, профіль якого відповідає загашеному осцилятору, збуджуваному широкосмуговим шумом (блискавками). Тому лоренцева форма є природною моделлю спектральної лінії РШ.

З виміряного спектра модальні параметри — центральну частоту f_n, амплітуду та Q-фактор (відповідно ширину \Delta f) — отримують лоренцевим підгоном: прокладанням суми лоренцевих профілів (по одному на кожну моду) через виміряний спектр. Цей підхід є стандартним способом видобути з даних фізично змістовні числа, які можна далі порівнювати з моделями порожнини (див. #18, #19, #22).

Нагадаймо, що положення й кількість ліній визначає кутова структура розв'язку хвильового рівняння на кулі — сферичні гармоніки Y_n^m та функції Лежандра P_n(\cos\theta) (див. #15, #16) — тоді як їхню ширину та взаємні перекриття диктують втрати (низьке Q). Отже, лоренцев підгін пов'язує спостережуваний спектр з усією попередньою фізикою кластера: від власних мод через втрати до розщеплення мод (#24).

*Файл кластера C — частина бази знань про резонанс Шумана.*